.JPG)
.jpg)
16 липня виповнюється 110 років від дня народження талановитого поета, прозаїка і публіциста українського зарубіжжя Василя Костянтиновича Барки (справжнє прізвище Очерет) (1908-2003).
Ім'я Василя Барки, що проживав далеко за межами рідної землі (США), про твори якого в діаспорі написано багато критичних та літературознавчих досліджень, для нас, українців на Україні, поступово відкривається. Він прийшов до нашого читача наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньовідомий роман «Жовтий князь». Нинішні можливості ліквідації "білих плям" у нашій історії, культурі, літературі вселяють надії і на вивчення інших духовних набутків української діаспори.
Його літературна спадщина – це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів та літературної критики. Читачам Василь Барка відомий завдяки поетичним збіркам «Шляхи» (1930) та «Цехи» (1932), романам «Океан» і «Рай» (1951), повісті «Жовтий князь» (1963), перекладові Шекспірового «Короля Ліра» та «Апокаліпсису», перекладеному для українського видання Біблії. В Німеччині вийшли друком збірки його поезій «Апостоли» і «Білий сніг». Переїхавши до США, поет видав збірки: «Трояндовий роман», «Псалом голубиного поля», «Царство», «Лірник», роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих». Василь Барка знаний і як драматург (п’єса «Господар міста», драматична поема «Кавказ»), і як автор критичних есе «Хліборобський Орфей, або Клярнетизм», «Правда Кобзаря», а також двох збірок статей «Жайворонкові джерела», «Земля садівничих», «Вершник неба».
Лауреат міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).
Ім’я Василя Барки, його літературна творчість, яка може бути гордістю будь-якої із світових культур, прийшли в Україну тільки після проголошення її незалежності.
Коментарi