Літературна мандрівка

Двадцяті роки минулого століття становлять цілу еру в розвитку української духовності.

Одним із тих, хто увійшов в українську літературу в двадцятих роках, був Борис Антоненко-Давидович, якому судилося повною мірою розділити трагічну долю нашого народу. Письменникам тієї епохи довелося зазнати або фізичної, або духовної смерті. Здавалося, іншого вибору й не було. Однак Антоненко-Давидович зумів вижити в нелюдських умовах сталінських таборів, повернутися в літературу й при цьому не зректися своїх переконань і ні на йоту не поступитися вимогам радянського режиму. За короткі, вирвані в системи роки праці Антоненко-Давидович заявив про себе як митець величезного творчого діапазону, який створив романи, повісті й оповідання, нариси й репортажі, критичні й літературні статті, перекази й мовознавчі праці, пробував свої сили в драматургії й ліриці, залишив спогади й епістолярну спадщину.

/Files/images/2019/7/IMG_9591.JPG

До 120-ччя з дня народження Б. Антоненка -Давидовича в Золочівській ЦРБ ім. І. Франка відбулася літературна мандрівка " Я вдячний долі, що пустила мене в світ українцем..."

Кiлькiсть переглядiв: 6

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.